Із Зеленським "ходимо одними дорогами": інтерв'ю Кошового
Художній керівник "Вечірнього Кварталу" та актор Студії "Квартал 95", близький друг Президента України Євген Кошовий в інтерв'ю КР розповів, як часто бачиться з Володимиром Зеленським, про що вони говорять і як це - бути другом президента у воєнний час.
Говорив Євген Кошовий і про те, як зараз "Квартал" обирає теми для жартів, про авторські читки, реакцію на хейт, сприйняття гумору, спілкування з президентом, концерти для військових та особисте.
Читайте нас у Telegram: тільки найактуальніші та перевірені новини
Євген Кошовий:
- Ми розмовляємо рідко. В основному листуємося. Або якщо у нього є вільний час, ми можемо зателефонувати. Зазвичай це відбувається дуже пізно ввечері. Кілька разів бачилися. Хотілося б частіше, але ми розуміємо його зайнятість, рівень його відповідальності, його прагнення до перемоги, і ми всі його в цьому підтримуємо.
Ми спілкуємося на різні теми. За що зачепилися - про те й говоримо. Часто розповідаємо про поїздки до військових. І, до речі, так збігається, що ми з президентом часто буваємо на фронті в одних і тих самих місцях із невеликою різницею в часі. Або ми першими їдемо кудись із виступами чи відвозимо допомогу, а за деякий час, і він приїжджає в це місце. Або навпаки - він відвідує якусь позицію, а незабаром і ми туди їдемо. Так виходить. Навіть під час повномасштабного вторгнення ми з Володимиром Олександровичем ходимо одними дорогами.
Розповів Євген Кошовий і про те, як це - бути другом президента у воєнний час.
Євген Кошовий:
- Коли почалася повномасштабна війна, коли орки були під Києвом, були постійні обстріли, і люди зустрічали мене на вулиці або в єдиному супермаркеті, який на той час працював у нас на районі, їх це підбадьорювало й надавало впевненості. Тоді люди, коли мене бачили, так дивувалися: "А ви що - в Києві, не поїхали нікуди?" Я їм відповідав: "А куди мені їхати? У мене тут будинок, п'ять дівчат, три собаки... І найкращий друг мій теж тут. Якщо зараз поїду, як я буду дивитися йому в очі? І взагалі - як ти почуватимешся, якщо ти поїхав зі своєї країни у скрутний момент. І ви теж не поїхали".
І люди дякували нам просто за те, що ми залишилися в Києві. Коли вони бачили нас на вулиці, у них одразу піднімався моральний дух і, я сподіваюся, що психологічний стан теж поліпшувався.
Зараз просто передають привітання або якісь поради дають президенту (усміхається). Наприклад, просять: "Будь ласка, за нагоди передайте, що там-то і там-то така проблема чи непорядок". І я кажу: "Добре - при нагоді передам". Людям це потрібно. Їх це підтримує...